Введення воєнного стану принесло кардинальні зміни в усі сфери життя громадян України, у тому числі у сферу праці та трудових відносин. У результаті законодавчому органу виникла необхідність переглянути чинне трудове законодавство та тимчасово адаптувати його до нових ситуацій та викликів, тому парламент ухвалив Закон № 2136-IX «Про організацію трудових відносин під час воєнного стану». Звісно, ​​з лютого в постанову внесено зміни в кількох випадках. Нижче ми інформуємо читача про останні зміни в законодавстві.

Робота у вихідні, святкові та святкові дні під час воєнного стану

19 липня 2022 року в закон №2136, яким встановлюється особливий розпорядок праці на період дії воєнного стану, внесено зміни. Крім іншого, це стосується і роботи у вихідні, святкові та святкові дні.

У звичайних умовах КЗпП України передбачає роботу у вихідні дні та її оплату. Проте війна та запроваджений воєнний стан багато чого змінили, тому були введені тимчасові правила. На час дії воєнного стану змінено або скасовано ряд положень КЗпП України, які містяться в Законі No 2136, у багатьох випадках норми КЗпП тимчасово не застосовуються. Прийняті в липні зміни до закону знову змінили регламентацію роботи у вихідні, святкові та святкові дні. Нижче ми спробуємо узагальнити в таблиці перелік законів про працю, які діяли до липневих змін до закону та які були змінені в липні:

 

Пункт 6 розділу 6 Закону № 2136, який діяв до 18.07.2022	Пункт 6 розділу 6 Закону № 2136, який діє з 19.07.2022
6. Стаття 53 КЗпП України (про тривалість роботи перед святковими, святковими та неробочими днями), частина перша статті 65, частини 3-5 статті 67 КЗпП України не застосовуються під час воєнний стан. параграфи та 71-73. розділи (святкові та неробочі дні).	6. Стаття 53, пункт 1 статті 65, пункти 3-5 статті 67 Кодексу законів про працю України під час воєнного стану не застосовуються. пунктів, положень розділів 71, 73, 78 і параграфа 2 розділу 5 Закону про свободи.

 

До 19 липня 2022 року під час війни не застосовувалася п. 6 ч. 6 Закону № 2136 ст. 72 КЗпП України, яка зобов’язує роботодавця виплачувати роботу у вихідний день. . Тобто до 19 липня 2022 року роботодавець не виплачував працівнику компенсацію за роботу у вихідний день. Проте, на відміну від святкових і неробочих днів, вихідні згаданим законом не скасовано. Тобто працівники мають право на відпочинок навіть під час воєнного стану. Для вирішення цього питання прийнято зміни до цих положень. Однак слід також враховувати, що згідно з чинним законодавством роботодавець все одно має право викликати працівника на роботу навіть у вихідний день. Крім того, під час воєнного стану закон не обмежував це право роботодавця, встановлюючи спеціальні вимоги, як-от: згода профспілки. Крім того, немає потреби в окремому випадку, як-от ліквідація аварій та їх наслідків, достатньо рішення роботодавця про роботу працівника у вихідні дні. Ця постанова діє досі. Проте тепер законодавець поставив питання, а скільки має бути оплачено працівникові за виконану роботу у вихідний день?

Станом на 19 липня 2022 року наведену нижче проблему вирішено наступним чином. Роботодавець міг надати інший вихідний замість роботи, виконаної у вихідний день. Крім того, слід зазначити, що хоча стаття 72 не була чинною, вона не була заборонена, але тому працівники не отримували грошової винагороди за такий вид роботи.

Якщо роботодавець не визначив для відпрацьованих вихідних днів інший вихідний, варто перевірити, чи не йшлося в даному випадку про понаднормову роботу, тобто перевищення нормальної тривалості робочого часу.

Нагадуємо читачеві, що до 19.07.2022, під час дії воєнного стану, норми роботи зросли та відрізнялися від звичайних:

• нормальну тривалість робочого тижня під час воєнного стану збільшено до 60 годин (замість колишніх 40 годин);
• тривалість тижневої тривалості робочого часу категорій працівників, які мають право на скорочену тривалість робочого часу, не може перевищувати 50 годин на тиждень;
• замість двох вихідних днів на тиждень роботодавець може скоротити вихідний день до 24 годин (за потреби), тобто працівник може отримати один вихідний день на тиждень.

Однак законодавчі положення про подвійну оплату понаднормової роботи не скасовувалися. Однак у нинішній ситуації дуже складно довести, що робота була понаднормовою. Варто також зазначити, що понаднормова робота не може бути компенсована іншим днем ​​відпочинку, у цьому випадку можлива компенсація лише у подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП України.

З 19 липня 2022 року знову набула чинності стаття 72 КЗпП на час воєнного стану. Тобто робота у вихідний день повинна компенсуватися так само, як і до війни.

Крім того, законодавство майже відновило попередній робочий час. Відповідно до цих змін на даний час:

• Для працівників, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури (у сфері оборони країни, в установах обслуговування населення тощо), нормальна тижнева тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень.
• тривалість робочого часу осіб, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури і мають право на скорочену тривалість робочого часу, може бути збільшена не більше ніж до 40 годин на тиждень.

З цього випливає, що 60 годин на тиждень вже не є обов’язковими, а лише опцією і поширюються не на всіх працівників, а лише на тих, хто працює на об’єктах критичної інфраструктури чи у сфері оборони країни. Працівники інших галузей можуть повернутися до 40-годинного режиму роботи на тиждень, а також до скороченої тривалості робочого часу відповідно до положень Кодексу законів про працю України.

Однак важливо відзначити, що роботодавець все ж має право призвати працівника у вихідний день і встановити 6-денний робочий тиждень. Тому компенсація за це все ще актуальна. З 19 липня 2022 року, якщо працівник працює у вихідний день за угодою сторін:

– йому надають інший день відпочинку (конкретна дата має бути зазначена у відповідному розпорядженні), або

– оплата за фактично відпрацьований час у вигляді подвійної грошової винагороди в порядку, визначеному статтею 107 КЗпП України. У цьому випадку працівник не отримує іншого дня відпочинку. Інакше кажучи, вимагати додаткову відпустку і одночасно грошову допомогу за відпрацьований вихідний день не можна.

З 19 липня 2022 року під час воєнного стану не застосовуватимуться статті 53, частина 1 статті 65, частини 3-5 статті 67 КЗпП. пункти 71, 73, 78-1 розділи та розділ 5 Закону про свободи.

Відповідно, під час воєнного стану:

1. Такого поняття, як святкові та неробочі дні, які зазвичай містяться у статті 73 КЗпП України, немає.
2. Перед святковими та святковими днями робочий час не скорочується на 1 годину, а перед цими днями не обмежується (у мирний час не більше 5 годин).
3. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним (вихідним), то на наступний робочий день вони не переносяться.
4. Немає компенсації за роботу, виконану у святкові та святкові дні. Тобто подвійна заробітна плата та/або додаткові відпустки не нараховуються.

По суті, свята та державні свята стали простим робочим часом.

Нова юридична основа для припинення трудового законодавства

Нова юридична основа для вирішення роботодавця щодо трудового договору також була опублікована на основі поправки до правил зайнятості. Це можливо, якщо роботодавець не в змозі забезпечити працівника з роботою, коли вони були зруйновані, компанія була знищена для роботи бізнесу, організаційних та технічних умов бізнесу та якщо роботодавець не зможе перенести працівника до іншого робота. У такому випадку згода Союзу не зобов’язана розірвати трудові договори та відхиляти працівників.

 У такому випадку працівник має право на виплату виплат, сума якої може бути не меншою щомісячною сумою. Однак варто зазначити, що якщо роботодавець повторно здійснює семінар на подібній роботі протягом одного року, звільнений працівник матиме пріоритетне право визнати. Щоб уникнути майбутніх судових позовів про працю, рекомендується роботодавця зберегти дані колишніх службовців і, якщо його / її бізнес буде перезапущений та працевлаштований, повідомляє колишніх працівників.

Щорічна відпустка

Поправки до законодавства вимагають права роботодавця встановлювати щорічну відпустку до 24 днів на час війни. Тобто для працівників, які мають більше 24 календарних днів, роботодавець може вирішити, чи потрібно давати більше 24 календарних днів.

 

Стаття була опублікована в 37 номері тижневика Kárpátinfo від 14 вересня.